Міжкультурна консолідація як запорука національної єдності та стабільності в Україні

Lyudmila Afanasyeva; Lyudmila Glinska

doi:10.29038/2306-3971-2018-01-06-11

Автор(и)

Lyudmila Afanasyeva Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького
Lyudmila Glinska Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

DOI:

https://doi.org/10.29038/2306-3971-2018-01-06-11

Ключові слова:

міжкультурна взаємодія, міжкультурна комунікація, діалог культур, єдність, міжкультурне спілкування

Анотація

У статті здійснено аналіз основних факторів міжкультурної консолідації українського суспільства. Процес консолідації проаналізовано в таких основних площинах, як міжкультурна взаємодія та порозуміння, подолання стереотипів, міжкультурна комунікація й діалог культур, етнічна неоднорідність українського суспільства та соціальна напруженість як загроза національній та політичній стабільності. Наголошено, що міжкультурна взаємодія та діалог культур може сприяти процесу зближення етнічних культур, стимулювати їх розвиток і забезпечувати міжнаціональну злагоду й консолідацію суспільства.

Установлено, що в процесі міжкультурної комунікації взаємодіючі сторони повинні виходити з усвідомлення залежності однієї культури від іншої, розуміння цінностей іншої культури. Це забезпечує взаєморозуміння, що ґрунтується на взаємоповазі й не обмежується лише толерантністю та терпимістю. Усвідомлення й прийняття цих аспектів є основою успішної і позитивної міжкультурної взаємодії, що сприятиме зростанню розуміння в міжкультурній комунікації. Виключно на цій основі слід діяти, щоб створити атмосферу довіри, рівності і терпимості, які забезпечують ефективну міжкультурну комунікацію.

Визначено, що культурна консолідація суспільства сьогодні означає процес об’єднання, згуртування груп громадян на основі їхніх переваг і певної ресурсної бази з метою артикуляції своїх інтересів та участі в розв’язанні соціальних проблем.

Посилання

Alekseevets, M. M., Bilchuk, M. M., Boyko, M. S., and others. (1993). Cultural Revival in Ukraine: Monograph. Lviv: Asterisk, 218 p.

Afanasyeva, L., Kuznetsova, A. (2015). Intercultural model as an innovative factor for the development of intercultural integration of the city. Sociological Studios, No. 1 (6), Pp. 6–11.

Bukreeva, I., Pavlenko, V. (2016). Interculturalism as a factor in the formation of the city’s socio-cultural capital. Sociological Studios, № 2, Pp. 41–46. https://doi.org/10.29038/2306-3971-2016-02-41-46

Vistrich, R. G. (2006). Demonization of another: Antisemitism, racism and xenophobia. Odessa: AO BAHVA, 412 p.

Glinskaya, L. (2017). Intercultural communication as a guarantee of harmonious development of society. VERSUS, No. 1 (9), P. 21–25.

Huseynov, A. (2008). Dialogue of cultures: opportunities and limits. Questions of Culturology, No. 9, Pp. 6–9.

Dzyuba, I. (1998). Between culture and politics. Kyiv: View «Sphere», 51 p.

Crimean, S. B. (2003). The Spiritual Call of the Twentieth Century: A Lecture, Read. Oct. 31 2002 in the National un-th «Kiev-Mohyla. Acad.»: (from the cycle annually A. Lenensky-Petrishin’s memory of lectures). Kyiv: View. House «KM Academy», 32 p.

Myronovych, D., Reshetniak, O., Salnikova, S. (2013). Religious capital and religious participation in countries of New Eastern Europe. Bulletin of National Taras Shevchenko University of Kyiv: Sociology, 1(4), Pp. 16–27.

Molodychenko, V., Afanasyeva, L. (2016). Intercultural competency and competence in modern social communication. VERSUS, No. 1 (8), Pp. 24–29.

Perotti, A. (2001). Speech in defense of multiculturalism. Lviv: Calvary, 35 p.

Petryshyn, O. V. (2003). We are 48 million with a hook. Voice of Ukraine, № 1, С. 1–4. Access mode: http://jurisprudence.club/konstitutsionnoe-uchebnik/stattya-ukrajina-suverenna-nezalejna-47951.html

Podolska, E., Podolska, T. (2009). Sociology: 100 questions-100 answers: What is the essence of cultural integration and assimilation?, Kyiv: INKOS, 352 p. pidruchniki.com/.../u_chomu_sutnist_kulturnoyi_ integratsiyi_asimilyatsiyi.