Музеї у справі побудови соціального капіталу
DOI:
https://doi.org/10.29038/2306-3971-2020-02-18-23Ключові слова:
соціальний капітал, музеї, культура, економіка, Україна, трансформація, розвитокАнотація
У статті проаналізовано роль музеїв у формуванні соціального капіталу в суспільстві, представлено можливості закладів музейного типу в цьому контексті для українського суспільства. Висвітлено переваги суспільств із високим рівнем соціального капіталу, обґрунтовано актуальність цієї проблеми для нашої країни.
Музеї – це окрема група виняткових соціальних інститутів, сенс існування та справжня природа яких виявилася й проявилася лише у XXI ст. Сьогодні музеї вийшли далеко за межі свого бачення минулих десятиліть – у розвинених економіках вони стають агентами соціальних змін, трансформуючи соціальну практику, допомагаючи зменшити асоціальні явища та приносячи значні прибутки місцевим громадам. Ми можемо порівняти, наскільки кардинально змінилась інтерпретація місії музею та вектор її діяльності в епоху глобалізації лише за якихось 20–30 років.
Упродовж останнього десятиліття музеї в Україні більш упевненіше реагують на соціальні та політичні проблеми в суспільстві, беруть активнішу участь у консолідації суспільства, генерують нові практики співпраці з населенням. Інтенсивність медійного середовища, стрімкий розвиток ІТ-технологій допомагають окремим музеям усе активніше відкрито транслювати свою комунікативну місію.
На сучасному етапі в українському суспільстві повільно, але таки відбуваються глобальні зміни. Посткомуністична трансформація, непрогнозованість політичного майбутнього, економічні проблеми та військова агресія на Сході країни призвели до проблем адаптації населення до нових соціально-економічних умов і перевіряють стійкість наших громад. Усе це змінює повсякденне життя й вимагає адаптації до нових умов. У цьому напрямі за умови добре продуманої стратегії та відповідного нормативного поля музеї мають суттєвий позитивний потенціал.
Посилання
Block, M., Golovin, N. (2015). Social capital: to generalize the concept. Bulletin of St. Petersburg University. 12 (4), 99–111.
Bourdieu, P. (2002). Forms of capital. Economic sociology. 3 (5), 60–74. https://doi.org/10.17323/1726-3247-2002-5-60-74
Coleman, J., Hoffer, T. (1987). Public and Private High Schools: The Impact of Communities. New York: Basic Books. 254 p.
Concept of state policy of reforming the sphere of protection of immovable cultural heritage (2017). Retrieved September 15, 2020 from http://mincult.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=245358162
Fukuyama, F. (2006). What is social capital? Kyiv lecture by Francis Fukuyama. Retrieved September 10, 2020 from http://day.kyiv.ua/en/article/podrobici/shcho-take-socialniy-kapital
Karpov, V. (2016). Sociology of the museum. Museums in the cultural space, 216 p.
Karpova, I. (2014). The phenomenon of social capital: the content and accumulation factors. Efektyvna ekonomika, 10. Retrieved September 10, 2020 from http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3412
Kuzmuk, O. (2010). The role of museums in the cultural and socio-economic development of the country: foreign experience. Analytical note. National Institute for Strategic Studies. Retrieved September 10, 2020 from https://niss.gov.ua/en/node/504
Mann, S. (2012). Social and Cultural Capital in Museums. Retrieved September 14, 2020 from https://www.academia.edu/6143357/Social_and_Cultural_Capital_in_Museums
Putnam, R. (1993). The Prosperous Community: Social Capital and Public Life. American Prospect. 13, 35–42.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Nataliia Panas
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.