Музеї у справі побудови соціального капіталу

Анотація

У статті проаналізовано роль музеїв у формуванні соціального капіталу в суспільстві, представлено можливості закладів музейного типу в цьому контексті для українського суспільства. Висвітлено переваги суспільств із високим рівнем соціального капіталу, обґрунтовано актуальність цієї проблеми для нашої країни.
Музеї – це окрема група виняткових соціальних інститутів, сенс існування та справжня природа яких виявилася й проявилася лише у XXI ст. Сьогодні музеї вийшли далеко за межі свого бачення минулих десятиліть – у розвинених економіках вони стають агентами соціальних змін, трансформуючи соціальну практику, допомагаючи зменшити асоціальні явища та приносячи значні прибутки місцевим громадам. Ми можемо порівняти, наскільки кардинально змінилась інтерпретація місії музею та вектор її діяльності в епоху глобалізації лише за якихось 20–30 років.
Упродовж останнього десятиліття музеї в Україні більш упевненіше реагують на соціальні та політичні проблеми в суспільстві, беруть активнішу участь у консолідації суспільства, генерують нові практики співпраці з населенням. Інтенсивність медійного середовища, стрімкий розвиток ІТ-технологій допомагають окремим музеям усе активніше відкрито транслювати свою комунікативну місію.
На сучасному етапі в українському суспільстві повільно, але таки відбуваються глобальні зміни. Посткомуністична трансформація, непрогнозованість політичного майбутнього, економічні проблеми та військова агресія на Сході країни призвели до проблем адаптації населення до нових соціально-економічних умов і перевіряють стійкість наших громад. Усе це змінює повсякденне життя й вимагає адаптації до нових умов. У цьому напрямі за умови добре продуманої стратегії та відповідного нормативного поля музеї мають суттєвий позитивний потенціал.