Феномен толерантності в соціально-філософських інтерпретаціях

Lyudmila Glinskaya; Roman Skliarov

doi:10.29038/2306-3971-2019-02-42-47

Автор(и)

Lyudmila Glinskaya Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького https://orcid.org/0000-0003-2223-2024
Roman Skliarov Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького https://orcid.org/0000-0002-4454-6983

DOI:

https://doi.org/10.29038/2306-3971-2019-02-42-47

Ключові слова:

феномен «толерантність», інтерпретація поняття, міждисциплінарні підходи, концептуальні основи теорії

Анотація

У статті здійснено аналіз основних підходів до вивчення проблеми трактування поняття «толерантність» у гуманітарних науках. Стверджується, що кожен історично-конкретний тип суспільства передбачає свої уявлення про толерантність. Оскільки концептуальні основи теорії толерантності впродовж тривалого часу розробляло багато науковців із різних галузей знань, то багатоманітність терміна «толерантність» пов’язана з різними міждисциплінарними підходами. Філософський аспект пропонує розглядати толерантність як терпи-мість, витримку, примирення. Політичний контекст акцентує увагу на повазі до свободи іншої людини, її поглядів, думок, поведінки. Соціологія трактує толерантність як милостивість, делікатність, прихильність до інших. Визначено, що поява та вживання поняття «толерантність» зумовлені його правовим, соціально-політичним і моральним характером, а толерантність як суспільний феномен визначає соціокультурний рівень міжособистісної взаємодії в суспільстві.

Посилання

Apel, K. O. (1994). Ethnoethics and Universalist Macroethics:Controversy or Complementarity? Political thought. No 3, 17–20.

Culture of the world. A Guide to Tolerance. (2018). Retrieved August 9, 2019 from https://issuu.com/ icps53/docs/t_tolerantnist_2018_ukr

Declaration of principles of tolerance. Adopted at the 21st Session of the General Conference of UNESCO Member States (25 October- 16 November 1995). (2002). Viche. No 1, 53–60.

Habermas, Y. (1999). Actions, speech acts, speech interactions,and the lifeworld. Communicative practical philosophy. Kyiv. Part 2, 287–324.

Kompaniiets, L. G., Ubeivolk, O. O. (2017). Tolerance as a determinant of the effectiveness of intercultural communication: a socio-philosophical dimension. Topical problems of philosophy and sociology. No. 15,74–76.

Kozer, L. A. (2000). Functions of social conflict. Transl. O. Nazarova. Moscow: The House of Intellectual Books: The Idea-Press, 295 p.

Lectorskyi, V. A. (1999). Tolerance, pluralism and criticism. Philosophy, science, civilization. Ed. V. Ka-ziutynskyi. Moscow: URSS Editorial Board, 284–292.

Mirimanova, M. S. (2004). Tolerance as an individual and social phenomenon. Monograph. Moscow: Prometheus, 256 p.

Rawls, John. (1995). Justice theory. Ed. by V. V Tselyshcheva. Publishing House of Novosibirsk University, 532 p.

Rotar, N. (2013). Category Tolerance in the Modern Political Science Tools. Historical and Political Problems of Contemporary World. Vol. 25–26, 117–121.

Skovoroda, G. S. (1972). Fables and Aphorisms. Edited by O. R. Mazurkevych. Kharkiv, 131 р.

Troitska, O. M. (2017). Principles of dialogue and tolerance in the development of modern cultural and educational space. Abstract. Retrieved August 7, 2019 from https://mdpu.org.ua/new/en/science-djalnst/80.html https://doi.org/10.32919/uesit.2019.02.03

Walzer, M. (2003). On Tolerance. Transl. from English. M. Lupishko. Kharkiv: RA- Caravela Publishing Group, 148 p.