(Не)повернення українських біженців війни: побудова моделей репатріації засобами логістичної регресії

Анотація

Масштаби вимушеної міграції українців опісля повномасштабного вторгнення росії на територію України 24 лютого 2022 року, утрати населення, знищення інфраструктури тощо, актуалізують питання зворотної міграції. Повернення вимушених україн­ських мігрантів є важливим дослідницьким феноменом, що постає в соціально-демографічному й економічному контекстах та потребує теоретичного переосмислення й концептуального ускладнення. Метою цього дослідження є побудова прогнозних моделей репатріації українських біженців війни та оцінка факторів, що знижують рівень їхнього повернення. Автори здійснили відбір за умовами виїзду з України опісля повно­масштаб­ного вторгнення та неповернення з еміграції українських жінок на масиві даних від Factum Group, щоб отримати вибірку українських вимушених мігрантів. Моделі репатріації побудовані за допомогою логістичної регресії на загальному масиві даних та на підвибірках Німеччини й Польщі як країнах, які прийняли найбільше біженців війни з України. Підтвердилося припущення про те, що чинники повернення залежать від країни, у якій перебувають мігранти. Для Німеччини домінуючими є економічний та безпековий фактори; для Польщі – фактори соціального комфорту й особистих намірів. Установлено, що не всі фактори, які стосуються рішення виїхати з країни – це регіон, наявність фінансових ресурсів, знання іноземної мови та сімейний статус, є значущими для рішення повернутися. Моделі репатріації мають високий рівень правильного прогнозування негативних випадків і помірну точність прогнозів щодо позитивних випадків, випадки невизначеності не включа­лися до регресійних моделей.