Поселенські відмінності в характері інституційної релігійності волинян

Анотація

Згідно з даними емпіричних досліджень, зокрема Лабораторії соціологічних досліджень СНУ імені Лесі Українки (2010, 2015), високий рівень релігійної й віросповідної самоідентифікації жителів Волинської області є відмінним для жителів міста Луцька та
сільської місцевості (89 і 75 % відповідно), однаково (по 7 %) в обох випадках не змогли вказати конфесійної належності. Поселенські відмінності спостерігаємо в показниках частоти відвідування церкви й моління. «Лише у релігійні свята» та частіше церкву відвідує 83 % містян і 80 % селян; «один раз на тиждень» та частіше молиться 56 і 60 % відповідно. Сумарно тих, хто молиться щодня чи декілька разів на тиждень, однакова кількість серед обох порівнюваних груп населення, проте більше містян зазвичай молиться щодня (34 %), а селян – декілька разів на тиждень (25 %). Тих, хто ніколи цього не робить поза церквою, дуже мало. Тренди
додаткових релігійних практик мають такі особливості: топовою практикою є проведення спільних обрядів у сім’ї, конкретизація практик допомоги призводить до зниження участі в них. Показник звернення до священика як лідера громади є найнижчим. Загалом сільське населення вирізняється більшою активністю щодо релігійних практик.
Найважливішою для всіх жителів області є віра в Бога та цінність цієї віри; найменше вірять у безсмертя душі, особливо селяни. Вони
також значно сильніше вірять у божественну причинність людських страждань у цьому світі, у фатальність долі, хоча першочерговою причиною в обох когортах уважають «злі вчинки людей». Загалом більшість жителів Волині, особливо сільської місцевості, тяжіють до традиційної релігії з підтриманням сімейної обрядовості.